Децентралізація, нове районування, перерозподіл освітньої субвенції – поки в Києві нардепи та урядовці впроваджують реформи, у селі Бодаква Полтавської області вчаться жити з нововведеннями. Останні зміни змушують селян боротись за існування своєї гімназії. Одна реформа привела село до об’єднання з містом Заводське, а інша – віддала місцевій раді сусіднього міста право вирішувати: закривати єдину сільську гімназію чи ні.
Чиновники провели громадські слухання без жодного учасника і тепер хочуть перетворити гімназію на початкову школу. Це вже призвело до скандалу. Депутати від Бодакви кажуть: якщо їхня школа обходиться бюджету надто дорого, значить, треба змінювати адміністративний поділ та об’єднуватись з іншим містом. Водночас у міській раді не бачать жодних перспектив розвитку села та пропонують не витрачати гроші на школу.
Можливе закриття гімназії в Бодакві – показовий результат реформ, які було проведено за останні роки. І повномасштабна війна державну політику не змінила. Поки мільйони українців вимушено покидають свої домівки, а ворог знищує цілі населені пункти, в безпечних тилових регіонах продовжують занепадати села. Родюча земля, газифікація та стабільне електропостачання, дешева нерухомість, вже існуюча інфраструктура (лікарні, школи) – у разі створення необхідних умов у такі села могли б релокувати виробництва чи розміщувати тут переселенців. Однак у місцевої влади інші плани.
Кілька днів тому одне зі львівських видавництв безкоштовно надіслало дитячі комікси в шкільну бібліотеку в Бодакві Полтавської області. Бібліотекарка Світлана Іванись зібрала дітей, роздала їм примірники і сфотографувала зацікавлених школярів для сторінки гімназії в соцмережах. У невеликому селі немає книжкового магазину, а комікси місцеві діти можуть побачити тільки у шкільній бібліотеці.
І хоча сучасна література надходить не часто, Світлана намагається поповнювати бібліотеку власними силами. В лютому книжки принесли п’ятеро школярів і одна випускниця. Гімназія в Бодакві – місцевий центр освіти. Сюди приїжджають на навчання діти і з сусідніх сіл. Але класи все одно незаповнені.
У середньому в кожному класі має бути 18 дітей, а в Бодакві – 6-7, розповіла на засіданні Заводської міськради начальниця відділу освіти Вікторія Недосєка. Вона пояснювала депутатам, чому гімназію треба “перепрофілювати” на початкову школу. Тобто фактично залишити тільки молодші класи. Головна причина – треба заощаджувати кошти.
Село ще три роки тому стало частиною об’єднаної територіальної громади з адміністративним центром у Заводському. І хоча адміністративно громада об’єдналась, минулого року, коли активно почали розглядати можливість оптимізації бюджету, урізати вирішили видатки саме Бодакви за рахунок найбільшої статті – освіти.
Депутатом міськради від села став і чоловік шкільної бібліотекарки Сергій Іванись. Він жаліється: в сусідніх громадах навіть у школах із малими класами місцева влада знайшла рішення – їх перетворили на ліцеї, а не закрили. Депутат вважає, що у його селі так не відбувається через те, що з 22 депутатів інтереси Бодакви представляють усього четверо, один з яких на фронті. Інші ж обранці (а їх більшість) опікуються інтересами міста.
У школу депутат не приїжджав. Насправді на уроки фізкультури, як видно на розміщених адміністрацією школи фото, ходять 6-7 учнів.
“Закриття гімназії – це вже питання виживання нашого села Бодаква, – жаліється Іванись. – Нам озвучили: якщо зберегти школу, зробити її ліцеєм, то це буде на 2,7 млн грн дорожче. Це хіба великі гроші? У громади бюджет – 140 млн, і це наша невеличка громада”.
Недосєка депутатам пояснила: від села бюджет ОТГ отримує лише 9,4 млн грн, і цих коштів, мовляв, недостатньо. На освіту витрачають 4,4 млн грн, а освітня субвенція становить лише 1,2 млн грн (гроші, які надходять із державного у місцевий бюджет). Із 1 квітня зарплати вчителям мають підвищити, це вже анонсувало Міністерство освіти. Платити більше в Заводській міськраді вчителям у Бодакві не хочуть.
Логіка чиновниці проста: учнів мало, грошей не вистачає, тому треба оптимізувати видатки. Зараз у гімназії навчаються 50 учнів, після профілювання залишиться всього 12 (початкові класи). Центральна влада від рішень щодо перепрофілювання чи закриття шкіл відмежувалась. Ще кілька років тому провели освітню децентралізацію: місцева влада сама має вирішувати, чи утримуватиме вона школи з невеликою кількістю дітей.
У міськраді дітям зі школи, яку планують закрити, пропонують їздити на автобусі в інший навчальний заклад. Буряк пояснює: серед його співробітників є чоловіки, у яких дорога на роботу займає годину, 30 хвилин з яких треба йти пішки. Мовляв, тому і для дітей це буде “нормальна практика”.
“У мене переселенець з Харкова працював, то він їхав пів години і пів години пішки йшов на роботу. Це нормальна практика”, – пояснює депутат.
На питання, чи розглядали в комітетах або на сесії можливість пошуку інвестицій для розвитку села, збільшення кількості учнів, створення інфраструктури для того, щоб у школу могли їздити діти із сусідніх населених пунктів, Буряк заявив, що це неможливо.
Ще одна місцева депутатка, Ніна Тур, на сесії міськради віджартувалась: розмножити школярів не вдасться, а “штучним поділом дітей питання не вирішити”. Насправді в Україні є успішні приклади розвитку сіл. У тилових регіонах місцева влада конкурує за можливість привабити бізнес, який вимушено релокується з прифронтових регіонів. Створюють умови і для приїзду переселенців. Бо робочі місця не з’являються там, де не живуть люди і немає робочої сили. Водночас і родини не селяться там, де немає ані роботи, ані школи.
“У нас школа після капітального ремонту. Світла, гарна. Дуже багато ми робимо своїми руками. Дітей у нас небагато. Але я вам скажу, що всі діти, які закінчили в нас 9 класів і пішли в іншу школу навчатись, показали гідний рівень. Я вчителька фізики. У нас був учень, Роман, який перемагав у районній олімпіаді з фізики. Ми надаємо гідний рівень знань. У нас проблема в тому, що немає робочих місць, молодь їде. Треба створювати умови, щоби розвивалось село”, – розповідає вона.
Місцеві жаліються: із села неможливо виїхати на громадському транспорті, дороги в жахливому стані, проїхати не може навіть швидка.
“Якби був постійний рейс, то люди хоча б могли знайти роботу за межами сіл. Тому і виїжджають. Особливо молодь. Перед тим, як ухвалювати остаточне рішення, подумайте, чи тільки ми винні у зменшенні кількості населення і дітей зокрема… Чи існують у громаді програми розвитку підприємництва та інвестування”, – йдеться в колективному листі, який підписали колектив школи та батьки.
Більше ніж 260 мешканців села підписали колективний лист до міської ради. І це при тому, що за останньою оцінкою у селі живуть лише близько 800 осіб. Історія про конфлікт між сільською громадою та місцевою владою потрапила в регіональні ЗМІ, в соцмережах запустили флешмоб #збережемободаквянськушколу.
Перша заступниця міського голови Лариса Мащенко за минулий рік свою декларацію ще не подала, а в 2022-му вона отримала з бюджету 452 012 грн, міський голова Віталій Сидоренко – 709 529 грн за минулий рік, а головна бухгалтерка Марина Ільющенко – 428 541 грн. У своїй декларації чиновниця також вказала, що займається майнінгом криптовалюти. Кілька керівників ради отримують більше, ніж вдасться заощадити на закритті гімназії.
