До постаті нардепа Олексія Гончаренка можна ставитися геть по-різному – від легкої естетичної печії до щирого подиву від його здатності з’являтися в кожному знімальному кадрі країни. Проте в історії з Тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради він робить дійсно важливу справу. Займається речами, які вимагають як політичного хайпу, так і елементарного патологоанатомічного аналізу гріхів системи ТЦК.
Хроніки Рівненського обласного ТЦК та СП вже давно перестала бути просто збіркою хоча й прикрих, але малозначущих інцидентів. Сьогодні це вже повноцінний багатотомник про людську слабкість, любов до грошей, готовність переступити межу закону і бодікамери представників ТЦК, які перестають працювати в найцікавіший момент.
Представляємо вам галерею найвидатніших кейсів цієї структури військового управління і свавілля.
Про любителів японського автопрому: спасіння душі через індульгенцію та бойовий підрозділ
Майор Ігор Стецюк – людина глибоких практичних поглядів на логістику. Працюючи заступником начальника Рівненського ОТЦК та в.о. начальника Вараського районного ТЦК, він щиро переймався долею мобілізаційного обліку. За даними слідства ДБР, виключення одного громадянина з розшуку, надання відстрочки та уникнення призову він оцінював у якихось 12 тисяч доларів. Але не просто готівкою в конверті, а шляхом купівлі кросовера Toyota Highlander 2013 року випуску.
Майор був настільки нетерплячий, що навіть додав власні кошти, аби угода купівлі автівки не зірвалася. У перехоплених телефонних розмовах викарбувано фразеологізм, який варто занести до підручників з державного управління: «Ну, все, займайтеся, щоб я вже у неділю їздив на цій машині».
Оформили автомобіль, звісно, на підставну особу, бо, як відомо, скромні люди уникають публічності. Проте суд і ДБР оцінили фабулу і арештували не лише омріяний Highlander, а й жеребчиків з автостайні дружини посадовця – BMW X3 та Range Rover.
Спочатку Стецюка відправили під варту із заставою у 2,27 млн гривень. Але далі сталося те, що можна назвати актом вищого каяття. Як поінформував т.в.о. начальника Рівненського ОТЦК Віталій Плахотнюк, підозрюваному змінили запобіжний захід на нічний домашній арешт. Чому? Бо посадовець повністю визнав свою провину, перерахував 751 тисячу гривень благодійного внеску і виявив Бажання проходити службу у бойовому підрозділі.
І це дивовижна метаморфоза. Адже автомобільний бартер тільки і виліковується, що щирим каяттям і бойовою характеристикою. Правда, ТСК тепер змушена окремо перевіряти, де саме служить пан Стецюк і чи не керує він бойовим підрозділом із власного Highlander’а.
Мотогонки на Сарненщині: стрілянина, TikTok і «сліпі» бодікамери
Травневий інцидент поблизу села Чудель Сарненського району заслуговує на окрему екранізацію Netflix. 17-річний Олександр Гребень із товаришем їхали на мотоциклі. Поруч з’явився білий мікроавтобус ТЦК. Далі свідчення розходяться, немов залізничні колії на вузловій станції.
За версією самогохлопця та його матері, бус підрізав мотоцикл, і підлітки впали. Товариш утік під звуки пострілів у повітря, а Олександра, притиснутого мотоциклом, повалили на землю і відгамселили ногами та металевою трубою, з якою їздили військові. У підсумку маємо травми голови, спини та госпіталізація підлітка.
Версія ТЦК у викладі Віталія Плахотнюка трішки інша. І «трішки» – це аж ніяк не перебільшення. Підлітки самі переслідували групу оповіщення, кричали образливі репліки і показували непристойні жести заради хайпу в TikTok. А потім водій не впорався з керуванням і з’їхав у кювет. Військові ж мчали виключно для того, аби надати першу допомогу.
І ось тут ми підходимо до стрижня проблеми. Чому виникла ця міфологічна невизначеність? Відповідь очільника ТЦК геніальна: група оповіщення з п’яти осіб мала пристрій відеофіксації, але… відео відсутнє, бо вони у той момент «не здійснювали заходів оповіщення», адже це їх переслідували! Зате військові знімали хлопців на власний мобільний телефон.
Нардеп Гончаренко на засіданні ТСК слушно зауважив: якби бодікамери працівників ТЦК працювали безперервно – від моменту виїзду з бази до повернення – питань щодо того, що сталося насправді, не стояло б. Але бодікамери у Рівненській області володіють дивовижною скромністю: вони вимикаються саме тоді, коли на дорозі починається найцікавіше. Поліція порушила провадження за статтею про легкі тілесні ушкодження, призначила експертизи і… чотири місяці не допитувала свідків, на яких вказувала мати потерпілого. Дійсно, куди поспішати?
Мобілізований лікар і фатальний 5-й поверх
Справа 43-річного лікаря-анестезіолога Рівненської обласної дитячої лікарні Дмитра Сисонюка – це трагедія, яка очікувано розбивається об бюрократичну байдужість. 13 лютого 2026 року лікар мав бронювання. 24 липня воно «злетіло», бо лікарню тимчасово позбавили статусу критичного підприємства через зміну процедур за постановою №76. Доки лікарня переподавала документи (і згодом статус повернула), мобільна група поліції та ТЦК зупинила Дмитра на під’їзді до міста. Чоловік був у розшуку. Його мобілізували Рівненським районним ТЦК та СП і направили до військово-медичної академії.
5 серпня Дмитро Сисонюк помер у Вінниці внаслідок падіння з вікна 5-го поверху вбиральні військово-медичного центру. Поліція відкрила провадження з приміткою «нещасний випадок». Родичі в цю версію категорично не вірять.
Але найвражаюче з’ясувалося на засіданні ТСК: Рівненський обласний ТЦК взагалі не проводив службового розслідування щодо обставин мобілізації лікаря. Очільник ТЦК просто констатував: після відправки військовозобов’язаного до частини його подальша доля терцентру невідома. Людина зникла з радару – виходить, проблему закрито.
Ветеран Афганістану, зламані ребра і п’яний парканоцид
Якщо вам здається, що це поодинокі епізоди, варто згадати травневі події в Сарнах. Там 61-річного учасника бойових дій в Афганістані силоміць доставили до районного ТЦК. Результат гостинності – чотири зламаних ребра, пневмоторакс, закрита черепно-мозкова травма та сліди удушення на шиї.
Омбудсман Дмитро Лубінець після цього випадку був змушений публічно заявити про катастрофу: люди банально бояться потрапити до ТЦК більше, ніж на фронт.
А як карають працівників ТЦК за локальні проступки? Історія зберігає яскравий приклад: солдат Сарненського ТЦК на службовому бусі о 8:40 ранку врізався в паркан місцевого старости. Поліція зафіксувала алкогольне сп’яніння. Покарання? Сувора догана, адмінпротокол і… переведення до бойової частини. Бойовий підрозділ у цій системі, здається, виконує роль штрафбату для тих, хто не вміє пити зранку або невдало-невчасно купив Highlander.
Зимова єПідтримка на допомогу іпотеці
На тлі цих суворих буднів затишно виглядає побутовий добробут керівництва. Т.в.о. начальника Рівненського обласного ТЦК Віталій Плахотнюк у декларації вказав купівлю квартири в Рівному площею 90 кв. м за 3,7 млн гривень (в іпотеку). За рік до цього дружина оновила авто на Honda CR-V.
Але найзворушливіша деталь полягає у тому, що родина посадовця не погордувала і забрала 4 тисячі гривень «зимової підтримки» від держави (3 тисячі дружина і 1 тисяча сам керівник). Коли купуєш квартиру за 3,7 мільйона, важлива кожна тисяча від платників податків.
Обов’язкова умова гри: превентивна сліпота
Кожного разу, коли виникає спірна ситуація, чи то зламані ребра 61-річного афганця, чи падіння підлітка з мотоцикла, чи деталі спілкування під час вручення повісток, відеозапис розчиняється в повітрі. Камери «не працювали», «не здійснювалося оповіщення», «закінчилася пам’ять» або «не було вказівки вмикати до пункту дислокації». Спеціальні службові транспортні засоби пересуваються вулицями міста як «стелс»-об’єкти, позбавлені будь-якого зовнішнього реєстраційного контролю.
Усі ці кейси об’єднує один факт, який перетворює правову державу на театр тіней: службові автомобілі та самі працівники ТЦК досі не обладнані обов’язковими засобами суцільної відеофіксації, а ті бодікамери, які видані працівникам, дуже часто виявляються вимкненими.
Виходить зручний симбіоз: якщо немає камери, то версія громадянина – це лише «суб’єктивні вигадки», а версія посадовця – «офіційна позиція, підтверджена внутрішньою перевіркою».
Людина за своєю природою – це грішна і слабка істота. Скуповувати машини через підставних осіб, плутати приватну кишеню з державною і воліти не помічати зламаних ребер співгромадян не можна назвати винаходом Рівненського ТЦК. Бо це давня як світ спокуса для тих, хто отримує певну владу над іншими.
Але суспільство відрізняється від первісної зграї лише однією річчю – верховенством права. Бодікамера на грудях військовослужбовця чи реєстратор на торпеді службового авто можна було б вважати просто шматком китайського пластику з лінзою, якби вона не була портативним інструментом моралі. Це безсторонній і неупереджений свідок, який не бере хабарів, не претендує на «зимову підтримку», не забуває допитувати свідків і не втрачає пам’ять у момент удару.
Поки система чинить опір тотальній відеофіксації, вона лишається поза законом. А у цій зоні, як відомо, найкраще ростуть пліснява, корупція та насильство. Коли кожен крок представника держави буде освітлений невимкненим об’єктивом, зникне потреба у нескінченних засіданнях ТСК. Бо правда не потребує експертиз, якщо вона відзнята у 1080p. А доки камери вимкнені, ми всі продовжуємо їхати на пасажирському сидінні того самого Highlander, купленого за 12 тисяч доларів. Ні, не США, а людського страху.
