Молитва з-під палиці

You are currently viewing Молитва з-під палиці

На Острожчині християн-п’ятидесятників змушують голосувати «правильно». Поговоримо про свободу віросповідання без свободи політичного вибору.

 Всі традиційні і нетрадиційні християнські церкви в Україні так чи інакше стикаються з проблемою внутрішньоцерковної політизації. Хоча на офіційному рівні всі церкви декларують, що знаходяться поза політикою, реальне життя диктує свої умови.

Якщо оцінювати ступінь впливу священнослужителів на парафіян, то можна чітко сказати, що мова йде про суттєві політичні дивіденди. Особливо це стосується протестантів. Пояснити це доволі легко: усі представники протестантизму дуже дисципліновані та скоординовані. Пастор сказав – паства зробила. Не вірите? Ось вам доказ.

Цього року крісло Острозької об’єднаної територіальної громади хочуть посісти представники багатьох політичних сил. Серед них і Олег Ярошик – приватний підприємець з села Оженин. Важливо те, що пан Олег йде під фіолетово-зеленим прапором партії «За майбутнє». При цьому його батько є головою Оженінської сільської ради та пастором Церкви християн віри євангельської п’ятидесятників «Жива надія». З наших джерел стало відомо, що пастору цієї церкви від члена депутатської групи «За майбутнє» Віктора М’ялика прийшла вказівка голосувати за кандидатів, яких висуває ця політична партія. Тобто з одного боку ми бачимо зовнішній вплив світської влади на служителів церкви, а з іншого – готовність пасторів бути залежними від тих, хто сидить «зверху».

Все вищенаведене дозволяє нам зробити висновок, що церква стає тим гачком, на який можна зловити відразу відро риби. І протестанти в цьому випадку дуже ефективні, тому що їх церкви з самого початку будуються за принципом маркетингових мереж. Пам’ятаєте історію незабутнього столичного мера Леоніда Черновецького? Так, саме євангельські бабусі голосували за мера-космонавта.

Мова йде не про те, що церкві довіряють близько 60% населення України (дані опитування, проведеного Центром Разумкова ще у 2018 р.). І не про 35-ту статтю Конституції, в якій говориться, що Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. І не про 5-ту статтю Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», згідно якої релігійні організації не беруть участі у діяльності політичних партій, не висувають кандидатів до органів державної влади та не ведуть агітації. І навіть не про те, що Рада євангельських протестантських церков України на засіданні 28 липня ухвалила рішення закликати всі церкви молитися за тих християн, які будуть балотуватися на місцях 25 жовтня 2020 р. Мова про те, що у вірян реквізують право вибору. Того вибору, який підказує їм совість, а не політично заангажований пастор.