Генерали НАТО готуються до підвищеного ризику війни з Росією і закликають інвестувати у стримування. Україна також може отримати вигоду від цього.
Кілька високопоставлених військових чиновників НАТО нещодавно, з різницею в кілька днів, попередили, що Альянс повинен готуватися до конфлікту з Росією.
“Ми повинні усвідомити, що не факт, що ми живемо в мирі”, – попередив голландський адмірал Роб Бауер, голова Військового комітету НАТО, на прес-конференції за підсумками дводенної зустрічі наприкінці січня.
На тлі широкомасштабного нападу Росії на Україну, розпочатого два роки тому, щоденна газета “Дагбладет” цього місяця з Осло повідомила, що генерал Ейрік Крістофферсен, глава норвезьких збройних сил, заявив, що зараз є “вікно, можливо, в два або три роки, в якому ми повинні інвестувати ще більше в надійну оборону”. Тим часом головнокомандувач збройних сил сусідньої Швеції Мікаель Байден також закликав своїх співвітчизників і політиків “перейти від розуміння до дії”.
Звернення воєначальників до політиків
Експерти вбачають у цьому заклик військових лідерів до європейських політиків змінити стратегію у конфлікті з Росією. В інтерв’ю DW німецький експерт з питань безпеки Ніко Ланге зазначив, що сподівання на швидке завершення війни в Україні за допомогою західних поставок зброї, з одного боку, і санкцій проти російської військової економіки, з іншого, не виправдалися.
Перш за все, як військові лідери, так і аналітики занепокоєні нестачею боєприпасів і нової військової техніки, а також поточними потужностями з виробництва озброєнь в Європі.
У цьому відношенні потенціал військового стримування НАТО тісно пов’язаний із забезпеченням України. Минулого року ЄС пообіцяв доставити Україні один мільйон снарядів до березня. Ця обіцянка не була виконана. За словами Ланге – експерта з питань України та Росії, який також працює на Мюнхенській конференції з безпеки – однією з причин було те, що німецький уряд запізнився з наданням гарантій виробникам.
“Вони роблять це зараз, через два роки”, – каже Ланге. Проте Україна не єдина, хто терміново потребує цих поставок. Їх потребують також виснажені склади боєприпасів країн НАТО.
Інвестиції в дрони, боєприпаси, бойові машини
За найгіршого сценарію, каже Ланге, у НАТО є лише п’ять років на модернізацію своїх озброєнь, щоб гарантувати, що вона все ще зможе успішно стримувати потенційний напад Росії на територію Альянсу. Аналіз Крістіана Меллінга, керівника Центру безпеки і оборони при Німецькій раді з міжнародних відносин (DGAP), привернув велику увагу наприкінці 2023 року, коли він вказав на це.
У своєму нещодавньому аналізі Густав Ґрессель з берлінського аналітичного центру “Європейська рада з міжнародних відносин” (ECFR) написав: “Захід і європейці зокрема повинні переглянути свої фінансові правила і створити економію на масштабах, щоб радикально стимулювати виробництво безпілотників, боєприпасів, броньованих бойових машин тощо”.
Грессель каже, що стратегія постачання Україні переважно знайомої зброї радянського виробництва з резервних запасів східноєвропейських країн добігає кінця, оскільки просто більше нічого не залишилося. Він попереджає, що виробництво озброєнь необхідно масово нарощувати – як для України, так і для європейських країн НАТО.
Тактичний відхід зі звільненої території?
Цієї другої зими війни в Україні військові лідери та аналітики зосереджені насамперед на тому, що Україна поступається Росії в артилерійському бою. Здається, що Росія здатна закрити свої очевидні прогалини за рахунок поставок з Північної Кореї, в той час як Україна змушена нормувати боєприпаси.
У нещодавньому подкасті із серії “Війна на скелях” аналітик Майкл Кофман з американського Центру військово-морського аналізу (CNA) заявив, що Росія “встановила вогневу перевагу на фронті п’ять до одного” – тобто на кожен український снаряд припадає п’ять запущених російських ракет. За більш песимістичними оцінками, це співвідношення становить 10 до 1.
Кофман вважає, що, можливо, українцям доведеться відступити зі спірного міста Авдіївка на східному фронті. Існує також небезпека великого російського наступу на місто Куп’янськ, розташоване далі на північ.
У нещодавньому радіоінтерв’ю Крістіан Меллінг з DGAP заявив, що стає все більш очевидним, що затримки в постачанні Україні боєприпасів і військової техніки протягом останніх двох років означають, що Україні доведеться відступити зі звільнених нею територій.
Однак, напередодні зустрічі західних військових експертів на вищому рівні, яка відбудеться наступного тижня на Мюнхенській конференції з питань безпеки, Ніко Ланге вважає, що ми спостерігаємо початок зміни стратегії. До цього, за його словами, підштовхнула військова ситуація в Україні та аналізи західних військових, які також придивляються до потреб в озброєнні своїх збройних сил.
В інтерв’ю газетній групі Redaktionsnetzwerk Deutschland німецький генерал-майор Крістіан Фрейдінг наголосив на важливості “довгострокового структурованого нарощування потенціалу українських збройних сил, яким ми зараз займаємося”.
Дійсно, українські збройні сили також повідомляють про успіхи, незважаючи на перевагу Росії, в нанесенні цілеспрямованих авіаударів по російських радіолокаційних станціях, базах і шляхах постачання в Криму і на півдні України.
На початку лютого головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний в аналітичній статті для CNN написав: “Важливо, що саме ці безпілотні системи, такі як дрони, поряд з іншими видами сучасного озброєння, дозволяють Україні уникнути втягування в позиційну війну: “Дуже важливо, що саме ці безпілотні системи – такі як дрони – разом з іншими типами сучасних озброєнь є найкращим способом для України уникнути втягування в позиційну війну, де ми не володіємо перевагою”. Для понад 50 країн, які підтримують Україну, на чолі зі Сполученими Штатами, це означає постачання все більш високотехнологічного озброєння.
Сполучені Штати відповіли на цей заклик, постачаючи військам Залужного так звані високоточні бомби GLSDB з початку лютого. Вироблені компанією Boeing-Saab, вони мають радіус дії 150 кілометрів (близько 90 миль), що ставить основний маршрут постачання російської армії – прибережну смугу між Кримом і південноукраїнським містом Маріуполь – в межах досяжності України. Ланге підтвердив DW, посилаючись на джерела у сфері безпеки, що це дійсно так. Київ чекає на цю високоточну зброю вже більше року.
Ланге каже, що дещо відбувається в українському напрямку, але поки що невідомо, чи ці зрушення, зумовлені західними та українськими військовими стратегами, будуть сприйняті європейськими політиками. Адже саме вони, зрештою, повинні забезпечити фінансову підтримку для постачання Україні зброї на довгі роки, а також для нарощування європейського виробництва озброєнь.
